"На завтра терміново принести гроші". Такі есемески щастя від активних жіночок із батьківських комітетів чи не щомісяця отримує більшість батьків школярів. При цьому всі знають, що теоретично Конституція гарантує право кожному на безкоштовну освіту. Але розуміють: без батьків школа загине. І покірно несуть гроші.
А ще, вибираючи школу для малюка, не забувають поцікавитися в адміністрації: скільки це коштуватиме? Бо не кожному гаманцю можуть бути під силу благодійно-примусові внески при вступі і щомісячні виплати у класні та шкільні фонди.
За даними комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, на утримання одного учня у бюджеті 2014 р. закладено 8,8 тис. грн на рік при потребі від 9,5 до 15 тис. грн. Але скільки з цих 8,8 тис. доходить до конкретного учня?
"Цього ніхто в Україні не знає, — наголошує ЮрійШукевич, голова громадської організації "Асоціація керівників шкіл м.Києва".— Бо озвучена сума включає утримання всіх інституцій загальної середньої освіти — від Академії педнаук до вертикалі органів управління освіти, будинків вчителя і палаців дитячої творчості. А ще — підручники, соціальні видатки та підвищення кваліфікації вчителів, харчування, оздоровлення у пришкільних таборах. Тут потужна вертикаль. Як наслідок — школи ніколи не отримують необхідних ресурсів на виконання державних стандартів і державних санітарно-гігієнічних норм.
Що таке державні стандарти? Це прилади на уроках фізики, пробірки на уроках хімії, муляжі скелетів на уроках біології, засоби навчання на уроках іноземної мови, комп'ютери та спеціалісти, які їх доглядають. Усе це на сьогодні школі практично не забезпечується. Державні санітарно-гігієнічні норми — це парти, які треба відновлювати, стільці трьох типів розміру. Це лампи для освітлення, які мають властивість зношуватися. Це системи опалення, подачі гарячої води, це, нарешті, туалети. І все — як правило за кошти батьків".
Євген Щербаков, директор столичної спеціалізованої фізико-математичної школи: "За 10 років наша школа отримала від держави всього два комплекти парт. Жодного комплекту шаф або "стінки". Добре, що в нас у Києві були районні депутати, завдяки їм ми свого часу придбали лабораторні набори для кабінетів фізики. У школі 9 інтерактивних дощок (причому 3 з них куплені з допомогою батьків), мультимедійний комплекс. У нас є офіційно зареєстрований батьківський фонд із батьківськими рахунками".
За результатами дослідження ГО "Європейська дослідницька асоціація" (ERA), проведеного за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду "Відродження", створення шкільних і класних фондів – дуже поширена практика: 91% батьків визнали, що в школах, у яких навчаються їхні діти, є такі фонди.
"Батьки запитують: а чи можна не допомагати школі? — розповідає Ю. Шукевич.— Державні чиновники кажуть — звичайно. А шкільні вчителі відповідають —ні, не можна, бо школі буде важко ефективно працювати. Виникає конфлікт інтересів". Як свідчить опитування ERA, 50% батьків упевнені, що загальноосвітня школа потребує їхньої підтримки. Але 43% — проти цього, оскільки переконані, що таким чином держава просто перекладає з себе відповідальність на самих громадян.
На які потреби використовуються зібрані батьками кошти? Зі шкільного фонду — здебільшого на ремонт шкіл (94% опитаних). З класного фонду — ремонт класів (79% респондентів), придбання технічних засобів та обладнання (51), засоби для миття й засоби гігієни (49), на подарунки вчителям (45) , придбання додаткових підручників (43).
За матеріалами Osvita.ua |